Эльфы пильфы, курильфы и спальфы
с кем попальфы.... так появились орки

Пролог.
УВАГА! 23 січня о 19:00 запрошуються усі бажаючі на прем'єру фільму "Володар Кілець: Дві фортеці". Для Вас: фуршет від ресторану "Ескалібур", театралізоване дійство за участю балету "Dalkroz", показовий бій воїнів Лицарського клубу, ну і, звичайно, перегляд самого фільму, що здобув світове визнання. Справжні шанувальники творчості Толкієна зможуть вибороти для себе книжку "Володар Кілець: Дві твердині" люб'язно надану Молодіжним історичним клубом.

І.
Так ото значить вчора Оverhill з Фраником там були.
Рівно о 19.04 я, випивши пиво та вислухавши історії про короткі спідниці, замацані ноги та новий рік, покинув милу компанію засинаючої Олі з Фрайбурга, Остапа та Мирка, і вирушив у напрямку "Кінопалацу" де о 19.13 успішно зустрів Франика.
О 19:15, ми, окрилені сподіваннями ввалились всередину, тикнули під ніс квиточки двом воякам зі списами (то правда, шо під ніс, в них в жерстяних шльомах відімость обмежена), піднялись нагору. Там нас перестріли ще штук 5 надцятирічних воїнів з дерев'яними щитами, їх бос і людина-відро. Всі вони тинялись в різні боки (за винятком людини-відра, який ходив дрібненькими кроками в межах трьох метрів, зігнувшись під вагою власних обладунків.)

ІІ.
Фуршет від ресторану "Ескалібур" - це звучить гордо. Організований за принципом "один квиток - один шмурдяк". Білий, чи червоний. Його зі столика роздавали два закованих в лати рицарі. Я випив свій шмурдяк залпом, поки "справжні шанувальники творчості Толкієна виборювали для себе книжку "Володар Кілець: Дві твердині".
Значь так:
1) в справжніх шанувальників є всі твори того самого а зайвий другий том... ну хіба для бабці на презент;
2) У вікторині бавилося тільки двоє, він і вона (не рахуючи ведучого, який старанно входив у роль малолітнього, суттєво запухлого, підозріло картавлячого, Гендальфа Голубого). Мужик відповів на приблизно 8 з 10 питань, вона на 2.
3) Вона, натурально, перемогла, він як істиний джентльмен ніц не поняв, але вирішив, шо нах йому той другий том і купив пива.

ІІІ.
Перепрошую, але театралізоване дійство за участю балету "Dalkroz" ми пропустили. Ми, як стопроцентні цивіли погребли за цигарками, лишній раз потурбувавши спітнілу стражу на вході.
Єдине, шо мені з того перепало побачити - штуки три кубіти, в блакитних фіранках і з шворками на головах, ногах і таліях. Певно ельфійки... Вони скромно сиділи на підлозі, оточені колом фуршетствуючих. Коли ми пробились до них на відстань, з якої мона якось роздивитись шо там в них під фіранками, вони зірвались, скорчили чоловічій половині загадкові фізії типу "дам но нє вам" і, зовсім не по-ельфійськи шаркаючи ногами, втекли. Музика в сусідній залі затихла...
Я отоварив Франа білєт шмурдяком.

ІV.
Випив його під показовий бій воїнів Лицарського клубу, якими виявились ті всі залізні пацики. Не вразило. Бос "бився" з якимось кадром в масці, купленій в "Білій скелі" (то мав бути орк, але у нього не вийшло) махаючи двома залізяками, котрі хоч і не гострі, але тяжкенькі. Він то знав. Тому старався махати подалі від орка. Шоб не прибити. Орк теж не дурак, теж махав своєю залізякою надзвичайно обережно. То тривало хвилин 5, причому в моменти, коли їхні залізяки все-таки стикались одна з одною блимало стільки фото-спалахів, що здавалось, шо то в них іскри з очей сиплють.
Потім ше їден воїн з писком чорного кольору вбивав людину-відро. Швиденько так. Вийшли і той з розбігу дав своєю залізякою людині по відрі (але то милий звук). Людина-відро професійним жестом з гуркотом впала на підлогу. Тьху. Потім двоє його піднімали. То був самий напружений момент показового бою.

V.
Я встав у чергу імені поп-корн-коли і вже через 15 хв. купив пляшку пива (дарма, ой дарма).
Всівся на третій ряд, шосте місце. Подивився трейлери всяких "8 mile", "Gangs of New-York" і т.п. Про сам фільм не скажу. Йдіть дивіться.

Епілог.
Ми - ліниві люди!
Ми не можемо довести навіть своєї улюбленої справи до якого-небудь толкового і зрозумілого іншим результату. Ми хочемо як краще, а виходить - як завжди.
Ну хто мені скаже, хто заважав тому Лицарському клубу поставити хоча б один поєдинок? Не махати залізяками, а зробити кілька репетицій для того, щоб виглядати з боку так, як вони самі себе уявляють? Ех... А було б круто. Хто заважав зробити вікторину вікториною, а не ото-отим шо було? Франик так і рвався, між-іншим, поучаствувати.
Про балет не скажу бо не видів, але одна дівчинка там досить таки ніц. Може тому, що була до мене задом. :))) Хоча теж слабо віриться, що три кубіти в шнурочках в вестибулі "Кінопалацу" от так взяли і влаштували театралізоване дійство за власною участю. Аж на 5 хвилин.
Але всім тим не менше варто взяти з нас із Франом приклад, купити пиво і піти до кіна. На кіно дивитись набагато приємніше, ніж на людину-відро. Чесно.

P.S. Перепрошую всіх, хто сидів у проміжку від мого місця до проходу, шо перешкодив їм у спогляданні своїм рипанням туди-сюди. Ду-у-у-ужжже хотілося. Пиво знаєте... Як казав Франик: "якби ти не посцяв тоді, ти б посцяв за 5 хвилин... Під себе." І то точно. Фільм просто потрясний. Хоча й не шедевр

Закрити