| |
|
Давненько
хотілось мені якусь притчу написати, Так, щоб в шкільних підручниках колись
опублікували. Причому обов’язково з фотографією, аби прийдешні покоління
мали до чого роги і вуса домальовувати. Фотка, буде правда, тіки по пояс,
бо інакше, блін, домалюють кривий хуй, а в тому віці він не дуже гарно в
них виходить.
Так от, значить,
притча про ентер.
(Ах так, від
свого імені я то писати не буду, бо теперішні покоління чого доброго скажуть:
"фу, блять, той Оверхіл чисто здурів, хєрню таку морозити.")
Григорій Федорович
відкашлявся, хильнув з горла і почав:
— Ніл, як
його там... Задорожний жив в хрущовці. З потрісканими стінами, тещою, дворняжкою,
дітьми, трусами на шнурках і жінкою, яка варила кисіль. Нічого приємного
в його житті не було, оскільки нічого приємного в житті немає взагалі, а
крім того, знаєте, що може бути приємного в житті з потрісканими стінами
і тещою. Правда був комп в кімнаті, за допомгою якого наш герой таки пізнавав
деякі скромні радості того самого життя, такі, як порнушку полистати, урода
в Half-life замочити, кіно глянути, чи, нарешті, просто музон послухати.
Осінніми вечорами, коли теща засинала перед телевізором, діти закінчували
свої зоряні війни, кисіль доварювався а труси розвішувались, Ніл трепетним
жестом тиснув кнопку power і блаженно поринав у світи anal hardcore teens
під музику "Чиж и Со".
Григорій Федорович
наморщився і пальцями зняв з язика волосину.
— Поринав,
занчить, попиваючи той самий кисіль, друзі мої. Поки не сталось ото страшне
і неминуче, без якого ніякої притчі не вийшло би. Коротше, блядський вищезгаданий
кисіль якось візьми, падло, і розлийся. Чвак! Поки Ніл, як його там, перекидаючи
коробку з дворняжкою, спотикаючись об дитячі автомати і тапки летів за трусами
протерти свій скарб, липка маса, керована кармою і законом западла, як блискуча
гидота з к/ф "Матриця", затікала в самі інтимні компютерні місця.
Героїчно на її шляху встав контролер клавіатури. І, на жаль, не менш героїчно
загинув під час наступного вмикання. Але поки що...
Бах! Теща,
хрущовка, труси, стіни... стіни, труси, теща, хрущовка. Світ закрутився
в очах Ніла Задорожного і погас.
На ранок він
несміливо натиснув power. Комп натужно загудів.
"Живий",
полегшено зітхнув Ніл, "Слава яйцям!"
ScanDisk безтурботно
взявся за свою роботу. "Обнаружени ошибкі. Ісправіть?" Рука звично
потягнулась до ентера. Цик... Безрезультатно. Цик! Цик! Цик-цик! ScanDisk,
працює в ДОСі. Мишку не розуміє. "Обнаружени ошибкі. Ісправіть?"
Цик! Цик-цик!..
"Ісправіть!"
в розпачі закричав Ніл, б’ючи по клавіатурі, "Ісправіть!.. ЕНТЕР!..".
Завила дворняжка.
Нервовий перекур
на балконі, падає листя, тріщать стіни... Труси тріпочуть на вітрі.
І раптом брутальна
реальність постала перед ним, як гівно, що зі вчорашнього обіду плавало
в унітазі, а всі робили вигляд, що його нема. Не реагуючи на бурчання тещі,
булькання киселя на кухні та виття вітру, наче зачарований, Ніл дістав з
портфелика молодшого сина викрутку, і розкрутив системний блок. Обережними
рухами, болтик за болтиком скрутив вінчестер, поклав його в пакетик, взув
правий тапок та лівий черевик і, не попрощавшись, зник в тумані. Вітер зірвав
труси з шнурка і поніс за ним услід.
З того часу
його ніхто не бачив. Дворняжка постаріла і здохла, теща двічі вдавившись
кісткою, на третій раз не дойшла до хірурга, жінка поїхала в Італію, і була
помилково кремована, діти вженились і щасливо зникли з цієї історії... Кисіль
скис, хрущовка розвалилась, а на її місці поставили залізну будку з папіросами.
Але старі
бабки, що споконвічно продають сємочки на зупинках, розказують, що осіннім
вечорами блукає містечком дивна фігура з целофановим пакетиком притиснутим
до грудей і сором’язливо питає в перехожих:
“У вас немає
компа? В мене вінчестер... Мені ентер натиснути... Я підключу... ”
Але ніхто
тим бабкам не вірить. Вони завжди брешуть.
Гріша замовчав
і задумався: "Тепер має бути мораль. Причому така, шоб чітко і ясно.
Бо ото "как ви нє садітєсь — в музиканти нє гадітєсь", це хуйня
якась а не мораль.".
— Не ляйте
кисіль на оргтехніку! — сказав він великими буквами, а для переконливості
додав: — Йоб вашу мать!
20.11.03
Закрити
|
|
|